ЗАПОБІГАННЯ ЛІНГВОЦИДУ ЯК ЗАПОРУКА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ

Анотація

У статті розглядається феномен лінгвоциду як цілеспрямованої стратегії знищення мови і культурної ідентичності народу, що перебуває під контролем домінуючої нації. Акцентується увага на відмінностях лінгвоциду від геноциду, зокрема на спрямованості першого на ліквідацію культурно-історичного коду через утиски мови. Аналізуються прямі і приховані методи лінгвоциду та їх вплив на національну ідентичність. Висвітлюється ситуація з мовною політикою в Україні за останні три десятиліття, яка характеризується неоднозначністю та поширенням двомовності. Підкреслюється роль української мови у формуванні національної ідентичності і важливість її захисту як складової національної безпеки. Розглядаються виклики сучасної безпеки в контексті гібридної війни, зокрема культурної та інформаційної агресії Росії проти України. Окремо аналізується значення Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» (2019) як основного нормативного акту, що зміцнює мовну ідентичність і виступає протидією русифікації.